Історія

Гості та жителі міста свій вільний час проводили в численних міських корчмах, кав’ярнях та рестораціях при готелях, де обговорювали політичні ситуації, “обмивали” вдалі виторги, планували змови та святкували  весілля. „Берчені”, „Міленіум”, „УнгварЪскій”, „Фюреді”, „Шпек”, „Отгон” –   лише частина тих ресторацій, інформація про які дійшла до сьогоднішнього дня. Одним з найпопулярніших у місті був готель „Унгваръскій”, розташований  поблизу підніжжя Ужгородського замку, де на гостей завжди чекала привітна обслуга, мінеральні купелі (бані) та екзотика того часу  – „чорний суп з Ефіопії”, тобто кава. На місці комплексу „УнгварЪскій” до другої половини ХІХ століття знаходився найдревніший парк Ужгорода – Підзамковий, де серед катальп, кипарисовиків, сакур, смерек, в’язів, сосен, і до сьогодні росте найстаріше дерево Ужгорода – 600-річний платан кленолистий. Вважається, його було посаджено у ХV столітті тодішнім володарем Ужгородського замку, італійським графом Другетом. Представники відомих феодальних родин тогочасної Європи, такі Перені, Другетті, Гуньяді, Телекі, Ракоці, Віцманді, Плотені, Понграц полюбляли відвідувати цю місцевість, аби відволіктися від державницьких справ. Під час будівництва лісопильного заводу у 1869 році (згодом – меблева фабрика «Мундус» ), інженерами з Австрії та Бельгії було відкрито джерело мінеральної (квасної) води. У 1874 році місцеве подружжя Йоган та Ілона Артогі за 800 флоринів викупило у міської управи Унгвара джерело, і вже за два роки був відкритий „УнгварЪскій Готел”, який згодом став відомий бальнеологічний курорт. <<< Попередня | Далі >>>